Головна страва молдовського народу, символ національної гастрономічної спадщини – кукурудзяна каша МАМАЛИГА з найрізноманітнішими додатками. В Буджаку мамалигу готують тепер в кожній хаті – про це нам відомо з результатів опитування. Але ось у чому загадка – коли і як мамалига з’явилась на столах молдован, а потім міцно оселилась в меню їхніх сусідів?

Розквіт середньовічної Молдови припав на правління воєводи Стефана Великого (1457-1504). Це – найвідоміша національна історична постать серед молдован, монумент Стефану можна побачити в кожному місті і селі Молдови. Саме тому питання щодо того, чи головний молдовський історичний діяч любив головну молдовську страву звучить як жарт. Правильна відповідь на це питання – звичайно ж не любив, адже кукурудза ще була в Америці?

Але якщо відійти від стереотипів та жартів і уважно вивчити питання, то виявляється, що мамалигу в стародавні часи готували з іншого зерна – з просяного. Про приготування просяних каш в Причорномор’ї згадують давньоримські географи. Угорська та українська «кулеша», яка за рецептом схожа на молдовську мамалигу, в перекладі значить «просо». Саме ж слово мамалига напрочуд подібне до осетинського «мемелаї», а осетинський народ – уламок стародавньої сарматської кочової спільноти, яка замешкувала дві тисячі років тому територію від Карпат до Кавказу.

Таким чином, мамалига має стародавнє походження. У 17 столітті кукурудза стала відома в Карпатському регіоні. Оскільки з посівів кукурудзи не збирали податки, вона швидко поширилась в регіоні. Її плодючість врятувала молдован та інші народи від голоду і кукурудза витіснила просо. Зараз саме кукурудзяна мамалига – символ застілля в Буджаку.

Коли ви куштуватимете цю страву – згадайте і сарматів, і ацтеків, і Колумба. Згадайте добрим словом Стефана Великого – кукурудзяної мамалиги він не куштував, тому в цей момент він напевно заздрісно мріє опинитись на вашому місці.