Буджак – це місце, де в Чорне море впадають дві великі річки – Дунай і Дністер. Рибалки з давніх давен помітили, що там, де зустрічаються прісна і морська вода бувають великі улови риби. Один з таких видів риб, що уславлений своїми смаковими та поживними якостями – ДУНАЙСЬКИЙ ОСЕЛЕДЕЦЬ. Офіційна назва цього виду – Чорноморський оселедець, латинською — Alosa immaculata.

Оселедець в лютому проходить через гирла річок і прямує вгору проти течії – там, в прісній воді, навесні, оселедець нереститься і потім повертається до моря.

Тому розрізняють улови оселедця в лютому-березні (більш калорійний, ікряний) та в квітні-травні (виснажений після нересту).

Промисловий вилов оселедця в гирлах Дунаю і Дністра розпочався майже три тисячі років тому, коли стародавні греки високо оцінили його смакові властивості.

Дунайську рибу цінували при дворі візантійських імператорів та османських султанів. У 18-19 століттях запорозькі та донські (некрасовські) козаки опанували місцеві рибні угіддя і організували вивіз засоленого оселедця чумацькими шляхами на північ. Справжній переворот в гастрономії відбувся завдяки запровадженню охолоджувальних технологій, адже малосольний дунайський оселедець має неповторний смак.

Так оселедець став гастрономічним символом рибальської столиці дельти Дуная – Вилкового. Тут йому встановили пам’ятник, тут з нього готують найрізноманітніші страви. У Вилковому цілорічно можна скуштувати варений, смажений, тушений з кислою капустою оселедець; з нього готують котлети; його додають до риб’ячої юшки. Але найбільше цінують вилковчани та гості міста малосольну дунайку, виловлену в лютому.

Нерест дунайки відбувається в басейні Дунаю, в тому числі в найбільших українських озерах – Ялпузі, Кугурлуї та Кагулі. А смак страв з дунайки відомий по всій нижній течії Дунаю.