В селах навколо Болграду, чи в самому Болграді на базарі, а то й в продуктовому магазині зверніть увагу на пласкі сушено-в’ялені ковбаски, які місцеві називають «КАРНАЦІ».

Традиційні карнаці виготовляються з яловичини з додаванням місцевих спецій, про які йтиметься в окремій їсторії. Це традиційна для тюркських народів страва.

В перекладі з румунської мови карнаці – означає «виготовлена з м’яса». Отже, виходить, що в Болграді під румунською назвою слов’яни-болгари готують тюркську за походженням страву? Яскравий приклад творчої співпраці сусідніх народів!

Вперше подібну страву – кишку, начинену рубленим м’ясом – згадує Гомер в «Одісеї». Ковбаса була відома римлянам – вони називали її «Луканіка» — за південно-італійським регіоном, який славився цією продукцією. До речі, болгари на Балканському півострові і досі один з видів ковбаси називають «луканкою».

Натомість слово «ковбаса» має досить примарне походження – більшість лінгвістів виводять це слово від тюркського «кол баси» («рукою начинена»), вбачаючи в цьому слові роз’яснення первинного способу начинення кишки. Але оскільки серед самих тюркських народів поширена назва «СУДЖУК» — то питання про походження «ковбаси» досі відкрите.

Час виникнення ж болградських карнаці не такий вже й примарний – вперше їх почали готувати для експорту до Бухаресту місцеві підприємці після входження Болграду до складу Румунського королівства (1856-1878). Саме цим пояснюється румунська назва страви, яка пережила і Румунське королівство, і інші держави, яким Болград, за свою відносно недовгу історію, належав.