Мультикультурний калейдоскоп Буджаку виявляється у всьому – в історії, в етнографії, в архітектурі. МАНДЖА – один з проявів цього бессарабського розмаїття.

Слово лінгвісти виводять з італійської мови – на батьківщині спагеті та піци «манджаре» значить просто «їжа». На світанку нового часу італійська кухня стала світовим лідером – тут у великих містах вперше запроваджувались нові стандарти приготування страв, нові овочі та фрукти. Вплив ренесансної італійської кухні відчули на собі і французи, і англійці, і українці. В 16 столітті овочева страва манджа стала звичайною на Балканах, а в 19 столітті болгари та гагаузи завезли її до Буджаку.

Основні інгредієнти манджі – баклажани, червоний солодкий і гіркий перці, томати, цибуля, спеції. Розрізняють пісну манджу та скоромну – при готуванні останньої додають смажену свинину. Гагаузька манджа заправляється ще борошном, для густоти соусу.

Манджа – звичайна надзвичайна їжа. Це – гімн великим географічним відкриттям. Баклажани з Індії, томати і перець з Америки, чорний перець з Індонезії, а сам рецепт і назва – з Італії за посередництва Балкан. Манджу їси – пригадай Васко да Гаму, Христофора Колумба та їх сподвижників, а ще тисячі переселенців – болгар і гагаузів, які зробили смак манджі довершеним!