Важливу роль в місцевій культурі відіграє вино. Виноробство в Буджаку існує дві з половиною тисячі років. Місцеві винороби дбайливо культивували лозу тоді, коли світ ще нічого не знав про чилійські чи австралійські вина.

Зараз в регіоні працюють потужні гіганти вино-виробництва (наприклад, Шабо, Колоніст), середні і дрібні виноробні підприємства. Традиційним є приватне виноробство – кожен господар будь-якої національності тримає в льоху дві-три великі діжки для зберігання вина власного виробництва.

Сто років тому Одеський інститут виноробства дослідив місцеві сорти винограду. Найдавнішим локальним сортом визнано білий виноград Телті-Курук – в перекладі з турецької «Лисячий Хвіст». І дійсно, грона цього сорту нагадують хвіст цієї хитрунки в зимовий період.

Тельті-Курук був поширений в передмістях Аккермана в часи Османської імперії, проте витоки цього сорту можливо ще древніші. Вперше його згадують дві тисячі років тому давньоримські фахівці під тією ж назвою, але латинською мовою «кода ді вольпе». Особливо гарні врожаї в Італії давали схили Везувія. Сорт поширився по Середземномор’ю, а пізніше потрапив до Буджаку.

Придунав’я славиться і іншими сортами винограду, які дозволяють робити розмаїті місцеві вина такими смачними та корисними. Славляться новак, каберне, мерло, трамінер та інші вина.

Давньоримський вчений Пліній Старший дві тисячі років тому запевняв, що істину слід шукати у вині. Щоправда він мав на увазі, що у п’яного розв’язується язик і в цей момент у нього можна дізнатись будь-що. Цей традиційний детектор брехні здатен на значно більше – вино саме може розповісти безліч історій, викликати безліч вражень. В пошуках цих вражень можуть пройти довгі вечори перебування в Буджаку.